Humanistic effects of the value synergy of religious ethical ideas: the methodological platform and applied horizons
The article substantiates the relevance of complex researches aimed at expert understanding of the humanistic potential of ethical ideas of different religious traditions and clarifying the conditions of their effectiveness in modern reality. Methodological guidelines for such studies are Kant'...
| Subtitles: | методологічне підґрунтя та прикладні горизонти |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | English |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2019
|
| In: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
Year: 2019, Issue: 89, Pages: 13-25 |
| Further subjects: | B
humanistic synergy
B Dialogue B Values B Religious Ethics B Humanism B religious-ethical ideas |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | The article substantiates the relevance of complex researches aimed at expert understanding of the humanistic potential of ethical ideas of different religious traditions and clarifying the conditions of their effectiveness in modern reality. Methodological guidelines for such studies are Kant's ethicotheology; ethical doctrine of N. Hartmann; Berdyaev's ethics of creativity; E.Fromm’s demarcation of the foundations of authoritarian and humanistic religiosity; D.Ikeda's ideas about the primacy of cultural dialogue of religions over their dogmatic or corporate isolationism. The author models the possibilities of synthesis of comparative, dialectical, phenomenological, hermeneutic, synergetic methodological strategies in understanding of the value vectors of religious ethics. It is noted that the content of the term "religious ethics" (or "ethics of religions") is not limited to a system of canonized, "once and for all" formulations, norms and prohibitions of a particular religion. Religious ethics is a broad value and social space of human interaction and cultural creation. No less than canons and dogmas, it is also defined by practical patterns of forming relationships in a particular religious community as a hotbed of intense value exchange. The specificity of the principle of humanistic synergy of different traditions religious-ethical ideas is substantiated. It is proved that in the conditions of a globalized, post-information society there are many opportunities for constructive action of this principle. After all, religious meanings are penetrating to the consciousness of people not only within the confessional upbringing and "catechization". Often they are mastered through individual, autonomous forms of socialization of the individual. That is, the level of cultural development, education and self-education, and involvement in one or another information "field of attraction" are important here. The author of the report identifies a specific vision of the value core of a number of religious traditions of the world, which can be productively used for the humanistic synergy of relevant religious and ethical ideas. He summarizes this core with the example of humanist ideas and practical examples of Hinduism, Jainism, Confucianism, Judaism, Christianity and Islam. At the same time, he identifies the value antipodes of humanistic virtues present in these religious traditions and analyzes the ways of their social cultivation preventing The emphasis of the study is extrapolated to the Ukrainian context of the functioning of religious and religious education, as well as to the issues of applied ethics and civil responsibility of religious communities, their leaders and activists. It is concluded that among the important conditions for the humanization of the functioning of religious structures in modern society - the optimization of the communicative "climate" of educational projects, the development of practical dialogue with respect to other religions and worldviews, the active introduction of philosophical and academic religious and religious studies, which educates future religious leaders. Accordingly, the prospects for further research in this methodological key lead to a detailed reflection on the educational, communicative, media, cultural and aesthetic, legal conditions of harmonizing the humanistic value orientations of the ethics of religions and the practice of living of confessions and religious communities. У статті обґрунтовується актуальність комплексних досліджень, спрямованих на експертне осмислення гуманістичного потенціалу етичних ідей різних релігійних традицій та з’ясування умов їхньої дієвості в сучасних умовах. Методологічними дороговказами для таких досліджень визнаються етикотеологія І.Канта; етичне вчення Н.Гартмана; «етика творчості» М.Бердяєва; демаркація основ авторитарної та гуманістичної релігійності в Е.Фромма; ідеї Д.Ікеди щодо примату культурного діалогу релігій над їхнім догматичним чи корпоративним ізоляціонізмом тощо. Автор моделює можливості синтезу компаративістської, діалектичної, феноменологічної, герменевтичної, синергетичної методологічних стратегій в осягненні ціннісних векторів релігійної етики. Наголошено, що зміст поняття «релігійна етика» (або «етика релігій») не зводиться лише до системи канонізованих, «раз і назавжди» сформульованих, норм та заборон певної релігії. Релігійна етика – це широкий аксіо-соціальний, аксіо-комунікативний простір людської взаємодії і культуротворчості. Не менше, ніж канони і догмати, його визначають і практичні взірці формування взаємин у конкретній релігійній спільноті як осередкові інтенсивного ціннісного обміну. Обґрунтовано специфіку принципу гуманістичної синергії релігійно-етичних ідей різних віросповідних традицій. Доводиться, що в умовах глобалізованого, постінформаційного соціуму з’являється чимало нагод конструктивної дієвості цього принципу. Адже нині релігійні смисли проникають у свідомість людей не лише в рамках конфесійного виховання й «катехизації». Нерідко їх засвоюють через індивідуальні, автономні форми соціалізації особистостей. Тобто тут мають значення рівень культурного розвитку, освіти й самоосвіти, залученості в те чи інше інформаційне «поле тяжіння». Автор доповіді окреслює конкретне бачення того ціннісного ядра ряду релігійних традицій світу, яке може бути продуктивно використано для гуманістичної синергії відповідних релігійно-етичних ідей. Він узагальнює це ядро на прикладі гуманістичних ідей і практичних взірців індуїзму, джайнізму, конфуціанства, юдаїзму, християнства та ісламу. Водночас він окреслює і наявні у цих релігійних традиціях ціннісні антиподи гуманістичних чеснот та обмірковує шляхи запобігання їхньому соціальному культивуванню. Акценти дослідження екстраполюються на український контекст функціонування релігійної і релігієзнавчої освіти, а також на проблематику прикладної етики і громадянської відповідальності релігійних спільнот, їхніх лідерів та активістів. Робиться висновок про те, що серед важливих умов гуманізації функціонування релігійних структур у сучасному соціумі – оптимізація комунікативного «клімату» освітніх та виховних проектів, розвиток практичної діалогічності щодо інших релігій і світоглядів, активніше впровадження філософської й академічно-релігієзнавчої компоненти в богословську і пастирську освіту, яка готує майбутніх релігійних лідерів. Відповідно, і перспективи подальших дослідженьсних орієнтацій етики релігій і практики життя релігійних спільнот на загальноконфесійному і локальнв цьому методологічному ключі спонукають до деталізованішої рефлексії над освітніми, комунікативними, медійними, культурно-естетичними, юридично-правовими умовами узгодження гуманістичних цінніому рівнях. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2019.89.1532 |