Personalistic Ecclesiology of Czeslaw Stanislaw Bartnik
In this article by Richard Gorban «Personalistic Ecclesiology of Czeslaw Stanislaw Bartnik» the author considers the concept of Personalistic Ecclesiology of Czeslaw Stanislaw Bartnik, a modern Catholic philosopher and theologian, the follower of theological Personalism of Karol Wojtyla. The author...
| Published in: | Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo |
|---|---|
| Subtitles: | Персоналістична еклезіологія Чеслава Станіслава Бартніка |
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | English |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2016
|
| In: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Further subjects: | B
the Church
B Ecclesiology B Personalism B community person B Personality B Existence B personal relations (relatio) |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | In this article by Richard Gorban «Personalistic Ecclesiology of Czeslaw Stanislaw Bartnik» the author considers the concept of Personalistic Ecclesiology of Czeslaw Stanislaw Bartnik, a modern Catholic philosopher and theologian, the follower of theological Personalism of Karol Wojtyla. The author found out that, according to Bartnik’s Ecclesiology, the Church consists primarily of prosopoistic constituents: the Personality of Christ, Christ, Holy Spirit, community of persons, the world of the personality and consequently becomes the Personality itself. In conformity with the Polish thinker’s interpretation, the Church is a community of personalities, founded in a real way, by means of individual relations-bonds (relatio) with the Personality of Christ as the one that performs His mission and perceives a special dimension of the subject’s existence in the process and prospects of salvation. The philosopher-personalist treats nature and peculiarities of the Church based on the idea that it is a product of religious commitment, the phenomenon of personal character. The structures of the Church and religious commitment are distinguished by prosopoistic relations (relatio), that is why the personality should be seen as not only the factor, which creates bonds with the Church, but is its fundamental structure. Based on human nature and common Christian community, the Church manifests itself as a religious-social Personality. From the point of view of realistic Universal Personalism of Stanislaw Bartnik, it takes form of a communal character, following the principles of other kinds of a community person. As long as, the Church becomes the community whole, it must realize and really fulfils its Personality, becomes truly its self, furthermore it serves and realizes not only its own existence as a personality, but the existence of a single human being in its aspirations to its own fullness. У статті розглядається концепція персоналістичної еклезіології сучасного католицького філософа і теолога Чеслава Станіслава Бартніка, послідовника теологічного персоналізму Кароля Войтили. Автор з’ясував, що в еклезіології Бартніка Церква утворюється передовсім з прозопоїчних складових: особи, Христа, Святого Духа, спільноти осіб, особового світу і в остаточному варіанті сама стає «особою». В інтерпретації польського католицького мислителя Церква постає як спільнота осіб, створена в реальний спосіб посередництвом індивідуальних відносин-зв’язків (relatio) з Особою Христа, як така, що здійснює його місію й осягає особливий вимір буття суб’єкта в процесі й перспективі спасіння. Природу і властивості Церкви філософперсоналіст розглядає виходячи з думки, що вона є продуктом релігійності, тобто явища, яке носить особовий характер. І структуру Церкви, і структуру релігійності визначають прозопоїчні відношення (relatio), тому особу слід вважати не тільки чинником, який створює зав’язок Церкві, а й її фундаментальною структурою. На базі людської природи та звичайної спільноти християн Церква проявляє себе як релігійно-суспільна «Особа». З погляду реалістичного універсального персоналізму Ч. С. Бартніка, вона отримує характер спільнотної особи на взірець інших форм спільнотної особи. Оскільки Церква стає спільнотним цілим, то повинна здійснювати та здійснює свою «особу», стає собою в повному розумінні, при цьому вона знаходиться на служінні та реалізації не лише власного буття особою, а й буття окремої людської особи в її прямуванні до власної повноти. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2016.80.729 |