International Religious Meetings as a Form of Cooperation between Ukrainian and Yugoslav Clergy (1950-1980)
Ukrainian and Yugoslav Orthodox clergy may often be able to meet at various international religious forums and celebrations held in Ukraine, Yugoslavia, and other countries. Here communication was established between them, which complemented the general tradition of international cooperation of the...
| Subtitles: | Міжнародні релігійні зустрічі як форма співпраці українських і югослов'янських кліриків (1950-1980 роки) |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukraïns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2009
|
| In: |
Ukraïns'ke relihijeznavstvo
Year: 2009, Issue: 51, Pages: 178-189 |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | Ukrainian and Yugoslav Orthodox clergy may often be able to meet at various international religious forums and celebrations held in Ukraine, Yugoslavia, and other countries. Here communication was established between them, which complemented the general tradition of international cooperation of the Ukrainian and Yugoslav public. In recent years, there has been a revival in various forms of relations between the Orthodox Churches of the Slavic countries. This actualizes the study of the history of these relations, the recognition in it of the positive that could carry out a diverse form of night inter-church visitors, the search for ways to unite world Orthodoxy. The study of the directions of inter-church relations indicated by us is necessary because they have in fact fallen out of the field of view of domestic historical science. Only a few works of Ukrainian scientists indirectly address this issue. Thus, OV Pavlyuchenko considers the relations of the Serbian Metropolitan Mykhailo with the Orthodox circles of Ukraine. However, chronologically, his research covers the period only at the end of the XIX century. Thoroughly studying the history of all Orthodox churches, ON Sagan in his study also invites to the interaction of the Ukrainian and Yugoslav Orthodox communities. But, like the previous researcher, ON Sagan mainly deals with issues that took place in the nineteenth century. Various aspects of the history of the Serbian Orthodox Church (Serbian HRC) are also presented in the services of domestic and foreign researchers: EM Chaltseva, KE Skurat, M.N. Bessonova, R. Roberson and others. Their work helps to reveal the influence of other facts from the history of the Serbian PC on the international activities of the Yugoslav Orthodox clergy. Due to the limited research work, our conclusions are based on extensive archival material, which is still little applied to the scientific department. The analysis of archival documents allowed us to trace the interest and needs the sphere of cooperation of the Ukrainian and Yugoslav peoples, who represent a significant part of the Orthodox world, which in general forms our new study. Українські та югославські православні клірики досить часто мали змогу зустрічатися на різних міжнародних релігійних форумах, святкуваннях, які проходили як на території України, Югославії, так і в інших країнах. Тут між ними зав’язувалося спілкування, яке доповнювало загальну традицію міжнародної співпраці української та югослов’янської громадськості. Останніми роками спостерігається пожвавлення у різних формах відносин між православними церквами слов’янських країн. Це актуалізує дослідження історії цих відносин, відзнайдення в ній того позитивного, що могло б послугувати урізноманітненню форм нинішніх міжцерковних зв’язків, пошуку шляхів до єднання світового православ’я. Дослідження означених нами напрямів міжцерковних відносин є важливим тому, що вони фактично випали з поля зору вітчизняної історичної науки. Лише кілька праць українських науковців опосередковано торкаються цієї проблематики. Так, О.В.Павлюченко розглядає взаємовідносини сербського митрополита Михайла з православними колами України. Проте хронологічно його дослідження охоплюють період лише кінця ХІХ ст. Ґрунтовно вивчаючи історію всіх православних церков, О.Н.Саган у своєму дослідженні інколи також звертається до питань взаємин української та югослов’янської православної спільноти. Але, як і попередній дослідник, О.Н.Саган в основному торкається питань, які мали місце у ХІХ ст. Різні аспекти історії Сербської православної церкви (Сербська ПЦ) представлені також у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників: Е.М.Чальцева, К.Є. Скурат, М.Н. Бессонова, Р.Роберсон та інших. Їхні роботи допомагають розкрити вплив того чи іншого факту з історії Сербської ПЦ на міжнародну діяльність православного кліру Югославії. Зважаючи на обмеженість дослідницьких праць, у своїх висновках ми базувалися на великому архівному матеріалі, який ще мало залучався до наукового обігу. Аналіз архівних документів дозволив нам прослідкувати цікаву й важливу сферу співпраці українського та югослав’янських народів, які презентують значиму частку православного світі, що загалом формує новизну нашого дослідження. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukraïns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2009.51.2156 |