Ukrainian Renaissance Humanists on the Destination of Man in the World (from memento mori to memento vivere)
It is known that antiquity understood man as an organic part of the cosmos, which occupies the highest place among natural beings. Instead, the Middle Ages led man beyond the limits of cosmic natural life, proclaiming, on the one hand, an invisible connection with the transcendent God, and, on the o...
| Published in: | Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo |
|---|---|
| Subtitles: | Українські ренесансні гуманісти про призначення людини у світі (від memento mori до memento vivere) |
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2003
|
| In: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
Year: 2003, Issue: 25, Pages: 4-13 |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | It is known that antiquity understood man as an organic part of the cosmos, which occupies the highest place among natural beings. Instead, the Middle Ages led man beyond the limits of cosmic natural life, proclaiming, on the one hand, an invisible connection with the transcendent God, and, on the other, humiliating the complete dependence caused by his fall upon Divine grace. The Middle Ages are about the discovery of the "inner man", who in the cosmos does not meet anything and know the depths of which can only be obtained by the supernatural light of grace [Haydenko P.P. Evolution of the concept of science.- M., 1980.- C. 409, 425]. Self-knowledge, like the knowledge of God, medieval philosophical thought subordinated the religious task of saving the soul. She transferred the center of gravity of ethics from the sphere of knowledge to the sphere of faith, giving priority to freedom rather than reason - which led to the assertion of man as an active subject of action as opposed to the objectively contemplative attitude of antiquity. Such activity of the subject, despite its purely religious orientation, subsequently played an important role in the formation of the identity of the Renaissance individual. Відомо, що античність розуміла людину як органічну частину космосу, яка посідає найвище місце серед природних істот. Натомість Середньовіччя вивело людину поза межі космічного природного життя, звеличивши, з одного боку, невидимим зв‟язком із трансцендентним Богом, а з другого - принизивши повною залежністю, спричиненою її гріхопадінням, від Божественної ласки. Середньовіччю належить відкриття "внутрішньої людини", якій у Космосі нічого не відповідає і пізнати глибини якої можна лише з допомогою надприродного світла благодаті [Гайденко П.П. Эволюция понятия науки.- М.,1980.- C. 409, 425]. Самопізнання, як і пізнання Бога, середньовічна філософська думка підпорядкувала релігійному завданню спасіння душі. Центр ваги етики вона перенесла зі сфери знання у сферу віри, надавши пріоритет волі, а не розуму, - що спричинилося до утвердження людини як активного суб‟єкта дії на противагу об‟єктивно-споглядальній настанові античності. Така активність суб‟єкта, незважаючи на її суто релігійну спрямованість, згодом відіграла важливу роль у становленні самосвідомості ренесансного індивіда. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2003.25.1421 |