The origin of the idea of personality, freedom of thought and conscience in the era of antiquity
The article is devoted to the origin of the idea of freedom of conscience, which, according to the author, appeared in the era of classical antiquity. Earlier, in the primitive community and in the era of early antiquity, where mythological consciousness prevailed, humanity had not yet thought of fr...
| Published in: | Relihijna svoboda |
|---|---|
| Subtitles: | Зародження ідеї особистості, свободи думки і совісті в епоху античності |
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2019
|
| In: |
Relihijna svoboda
|
| Further subjects: | B
Hellenism
B Antiquity B Conscience B Freedom B Person B freedom of conscience |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | The article is devoted to the origin of the idea of freedom of conscience, which, according to the author, appeared in the era of classical antiquity. Earlier, in the primitive community and in the era of early antiquity, where mythological consciousness prevailed, humanity had not yet thought of freedom. At the same time, in ancient epochs of different ethnos, f.ex. the Bible and other historical sources, we find facts that demonstrate an insurmountable human desire for independence, freedom: manifestations of doubt, disobedience, free-thinking and actions that contradict traditions, established rules and norms, as well as a desire to be free from the influence of the past. Doubts, free thought, are a profound expression of the "freedom of spirit" that is, according to St. Augustine, "freedom itself." Already in the ancient epoch of human existence in the religious-mythological consciousness formed the idea that the human essence itself provides for the possibility of disobedience, social deviation, that the "obedience" of a free man is different from absolute and unconditional submission. In a certain period, the "axial time" period, almost simultaneously (in historical dimension), Zarathustra (VI BC), Buddha (564-483 BC), Confucius (551-479 BC) declared themselves; in the Middle East, in Palestine, the Jewish prophets preached, in Greece in those years appeared philosophers Thales, Parmenides, Socrates and Protagoras. The demythologization of consciousness violates the traditional connection of a person with the traditions of the tribe, race, with various prescriptions and norms of a religious nature. It is time for reflection: a person's understanding of his own actions, the specifics of his spiritual world. It is a transition from the ritual-mythological consciousness of the primitive man to self-reflective, abstract, speculative and analytical thinking. Man begins to become aware of his being and himself, sprouts and develops an individual consciousness, an important hypostasis of which is the desire of the individual for freedom. In ancient Greece, as early as this day, the individual "I" was taking the first steps to stand out from the community-generic "We". Individual philosophers emerge who, contrary to tradition, preach new ethical and religious ideas, new knowledge, contribute to the transformation of human consciousness, demonstrating and affirming their desire for freedom, so far without conceptual understanding of it. The article reveals the stages of the unfolding of ideas of freedom and conscience, analyzes the thoughts of Greek philosophers, in particular Socrates and Aristotle, explains the origin of these ideas precisely during the heyday of the polis, which democratic principles of organizing community life formed a free man, citizen, freedom of thought, freedom of thought and speech. Antiquity laid the foundation for all Western consciousness of freedom - both the reality of freedom and its idea (Jaspers), in particular the idea of freedom of conscience, which found its further development in Christianity. Стаття присвячена зародженню ідеї свободи совісті, яка, на думку автора, з'явилася в епоху класичної античності. Раніше, в первісно-общинному соціумі і в епоху ранньої античності, де панувала міфологічна свідомість, людство ще не мислило про свободу. Водночас у стародавніх епосах різних народів, у Біблії та інших історичних джерелах ми знаходимо факти, які засвідчують непереборне людське прагнення до незалежності, до свободи: прояви сумніву, непослуху, вільнодумства та дій, що суперечили традиціям, встановленим правилам і нормам, а також бажання звільнитися від впливу останніх. Сумнів, вільна думка постають глибинним вираженням "свободи духу", що є, за словами св. Августина, "самою свобода". Вже в давню епоху людського буття в релігійно-міфологічній свідомості формуються уявлення про те, що сама людська сутність передбачає можливість непокори, соціальної девіації, те, що "покірність" вільної людини відрізняється від абсолютної і безумовної покори. В певний період, період "осьового часу", майже одночасно (в історичному вимірі) заявили про себе Заратуштра (VІ ст. до н.е.), Будда (564-483 до н.е.), Конфуцій (551- 479 до н.е.); на Близькому Сході, в Палестині, проповідували іудейські пророки, в Греції в ті роки появилися філософи Фалес, Парменід, Сократ і Протагор. Деміфологізація свідомості порушує традиційні зв’язки людини з традиціями племені, роду, з різними приписами й нормами релігійного характеру. Настає пора рефлексії: осмислення людиною власних дій, специфіки її духовного світу. Йдеться про перехід від ритуально-міфологічної свідомості первісної людини до саморефлективного, абстрактного, спекулятивного й аналітичного мислення. Людина починає усвідомлювати своє буття і саму себе, проростає і розвивається індивідуальна свідомість, важливою іпостассю якої постає прагнення індивіда до свободи. В античній Греції уже в цю добу індивідуальне "Я" робить перші кроки, щоб виділитися з общинно-родового "Ми". Появляються окремі особистості-філософи, які, всупереч традиціям, проповідують нові етичні та релігійні ідеї, нові знання, сприяють трансформації людської свідомості, демонструючи й утверджуючи своє прагнення до свободи, поки що без понятійного її осмислення. Стаття розкриває етапи розгортання ідей свободи і совісті, аналізує думки окремих грецьких філософів, зокрема Сократа та Аристотеля, пояснює зародження цих ідей саме в період розквіту полісу, чиї демократичні принципи організації спільнотного життя сформували вільну людину, громадянина, свободу думки, слова, переконань. Античність заклала фундамент усієї західної свідомості свободи - як реальності свободи, так і її ідеї (Ясперс), зокрема й ідеї свободи совісті, що знайшло свій подальший розвиток у християнстві. |
|---|---|
| ISSN: | 2663-0818 |
| Contains: | Enthalten in: Relihijna svoboda
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/rs.2019.22-23.1627 |