Public policy and public religion in the paradigm of religious freedom
The article analyzes the connection between public policy and public religion, examines the problems and prospects of their interaction, links the expansion of religious freedom with the level and degree of this relationship. The authors clarify the concepts of "public policy" and "pu...
| Published in: | Relihijna svoboda |
|---|---|
| Subtitles: | Публічна політика і публічна релігія в парадигмі релігійної свободи |
| Authors: | ; |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2019
|
| In: |
Relihijna svoboda
Year: 2019, Issue: 22/23, Pages: 41-54 |
| Further subjects: | B
Public Policy
B state-church relations B Religious Freedom B interfaith interaction B Public Religion |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | The article analyzes the connection between public policy and public religion, examines the problems and prospects of their interaction, links the expansion of religious freedom with the level and degree of this relationship. The authors clarify the concepts of "public policy" and "public religion", which are the basic postulates of the article, that rest on the definitions given by modern domestic and foreign science. Investigating the presence of religion in the public sphere, the authors draw on the methodology proposed by American sociologist of religion J. Casanova. He identified three forms of collective self-organization of religion: 1) institutional lobbying by religious groups; 2) the mobilization of religious groups into social movements; 3) self-organization and mobilization of religious groups into political parties. The authors use convincing examples of the presence or the absence of publicity in the religious sphere, which has a positive or negative impact on the religious freedom in the country. Based on the analysis of a specific socio-political situation, the authors argue that in Ukraine, especially after the Revolution of Dignity, there is a real possibility of public influence of people who unite in communities, incl. and religious ones. The right of public influence, then and now, is used by almost all religious organizations to express their attitude to politics and politicians, to the activities of state and public institutions. Going out into the public arena, churches, as a rule, describe themselves in a complimentary way, contributing to the growth of the authority of religious figures, the activation and self-organization of believers, the emergence of new forms of inter-denominational solidarity, and even ecumenical cooperation. But publicity does not only cover the positive aspects of religious organizations. Scandals, crimes, conflicts in the religious environment, becoming a public domain, exacerbate contradictions within the church structures themselves, between different denominational areas, between the church and society. The consolidating function of religion is dominant. Religious institutions as a component of civil society, on the one hand, and public policy, on the other, being attributes of a democratic state, capable of achieving sustainable development, overcoming contradictions and conflicts between different socio-political, socio-cultural and religious groups. The authors illustrate the importance of public activity of advisory and interfaith associations at higher levels of government. There are currently 8 institutions in Ukraine, which try to overcome misunderstandings and tensions in the religious and political sphere. Within their limits, public discussions between religious organizations and the state relate to various relevant areas (introduction of military chaplaincy, organization of alternative service and pastoral care, simplification of registration of religious organizations, reforms in the field of religious education, changes to the tax code, etc.). The dynamics of self-organization of religious groups into political parties is interesting. In Ukraine, unlike other countries, religious parties did not spread, did not become popular. Politicians are actually indifferent to a religious resource. This is evident from the article in the analysis of the election programs of the candidates of the last presidential campaign. All these trends are confirmed by opinion polls conducted annually by the Analytic centre of O. Razumkov. The authors illustrate their theoretical conclusions with these materials, which prove that the lack of transparent public policy may carry the risks of aggravation of the socio-political situation, which is why tolerance of inter-denominational and state-church relations is so important. The special role here belongs to religious scholars as subjects of public policy, through whom the interaction of society and the state with the religious sphere becomes more effective. Стаття аналізує зв'язок публічної політики і публічної релігії, досліджує проблеми і перспективи їх взаємодії, пов'язує розширення релігійної свободи із рівнем і ступенем цього взаємозв'язку. Автори уточнюють поняття «публічної політики» і «публічної релігії», які є вихідними для статті, спираючись при цьому на визначення, які даються сучасною вітчизняної та зарубіжною наукою. Досліджуючи присутність релігії в публічній сфері, автори спираються на методологію, запропоновану американським соціологом релігії Х.Казановою, який виокремлював три форми колективної самоорганізації релігії: 1) інституційний лобізм з боку релігійних груп; 2) мобілізація релігійних груп у соціальні рухи; 3) самоорганізація та мобілізація релігійних груп у політичні партії. Автори використовують переконливі приклади наявності або відсутності публічності в релігійній сфері, що позитивно або негативно впливає на стан релігійної свободи в країні. На основі аналізу конкретної суспільно-політичної ситуації, автори доводять, що в Україні, особливо після Революції гідності, існує реальна можливість публічного вияву впливу людей на суспільні процеси, які об'єднуються в спільноти, в т.ч. і релігійні. Правом публічного впливу. користаються майже всі релігійні організації, щоб висловити своє відношення до політики і політиків, до діяльності державних та громадських інституцій. Виходячи у публічний простір, церкви розповідають про себе, як правило, компліментарно, що сприяє зростанню авторитету релігійних діячів, активізації і самоорганізації віруючих, появі нових форм міжконфесійної солідарності і навіть екуменічної співпраці. Але публічність висвітлює не тільки позитивні сторони діяльності релігійних організацій. Скандали, злочини, конфлікти в релігійному середовищі, стаючи публічним надбанням, загострюють протиріччя всередині самих церковних структур, між різними конфесійними напрямками, між церквою і суспільством. Домінуючою є консолідуюча функція релігії. Релігійні інституції як складова громадянського суспільства, з одного боку, і публічна політика - з іншого, будучи атрибутами демократичної держави, здатні забезпечити досягнення сталого розвитку, подолати протиріччя та конфлікти між різними соціально-політичними, соціокультурними та релігійними групами. Автори ілюструють важливість публічної діяльності консультативно-дорадчих та міжконфесійних об’єднань при вищих органах державної влади, яких на сьогодні в Україні вісім, у подоланні непорозумінь і напруги в релігійній і політичній сфері. В їх межах публічні дискусії між релігійними організаціями і державою стосуються різних актуальних сфер (впровадження військового капеланства, організація альтернативної служби та душпастирської опіки, спрощення реєстрації релігійних організацій, реформи в сфері релігійної освіти, зміни до податкового кодексу тощо). Цікавою виявляється динаміка самоорганізації релігійних груп у політичні партії. В Україні, на відміну від інших країн, релігійні партії не набули поширення, не стали популярними. Політики фактично байдужі до релігійного ресурсу. Це видно з наведеного в статті аналізу передвиборчих програм претендентів минулої президентської кампанії. Всі ці тенденції знаходять підтвердження в опитуваннях громадської думки, які щороку проводить аналітичний центр ім. О.Разумкова. Автори ілюструють свої теоретичні висновки цими матеріалами, які доводять, що відсутність прозорої публічної політики може нести ризики загострення суспільно-політичної ситуації, тому такою важливою є толерантизація міжконфесійних і державно-церковних відносин. Особлива роль тут належить релігієзнавцям як суб'єктам публічної політики, посередництвом яких взаємодія суспільства і держави з релігійною сферою стає більш ефективною. |
|---|---|
| ISSN: | 2663-0818 |
| Contains: | Enthalten in: Relihijna svoboda
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/rs.2019.22-23.1650 |